Наше щастя
Ми у поле ходили, а там - проростало світання
І до бога Ярила молились в росі колоски...
Затопила нас повінь найпершого шалу кохання -
Юна Лада стелила весільні до ніг рушники.
Все у парі, у парі - стернею колючої долі
Простували з тобою, мій друже коханий один:
Чи гриміло над нами, чи знову світало над полем -
Наші діти сміялись, й життєвий траплявся полин...
Наше щастя було - як заквітчане мальвами літо,
І полуденним сонцем зоріла земная любов...
Лютували вітри, стугоніли над стомленим світом -
Ми з тобою - удвох, ми у парі, мій друже, ізнов.
Ми підемо за обрій по місячній срібній стежині
У країну любові, де спогади теплі живуть...
Подивися, коханий: доріжкою нашою нині
Он до рідної хати вже діти у парі ідуть...
