Наше щастя

Ми у поле ходили, а там - проростало світання

І до бога Ярила молились в росі колоски...

Затопила нас повінь найпершого шалу кохання -

Юна Лада стелила весільні до ніг рушники.

 

Все у парі, у парі - стернею колючої долі

Простували з тобою, мій друже коханий один:

Чи гриміло над нами, чи знову світало над полем -

Наші діти сміялись, й життєвий траплявся полин...

 

Наше щастя було - як заквітчане мальвами літо,

І полуденним сонцем зоріла земная любов...

Лютували вітри, стугоніли над стомленим світом -

Ми з тобою - удвох, ми у парі, мій друже, ізнов.

 

Ми підемо за обрій по місячній срібній стежині

У країну любові, де спогади теплі живуть...

Подивися, коханий: доріжкою нашою нині

Он до рідної хати вже діти у парі ідуть...