Па теліку ш пакажыма ягнёначка мамань.

І целіком аправдана шпана

 

Мы тута вжэ аж сфаі убіваем в стены вам .

Бо класіка ж нескушная всево ліш таракан.

І вот, пажалста, фыркнул 1 наглыj старшеклашк

На прама депутата: пшол, лапша!

 

І нате: как та эта старшіj тронул пацана?!

Ведь он сав7 святоj ужо. І только ліш права

Імеет кажныj псіх-ребёнак. Эта демакрать ш!

І віні-пухам іх тік разьвлікаj зь.

 

Да. Далеко шагнула в овцыj чуда-васпітань.

Васіліj Сухамлінскіj жа куда вам зарэ цар.

Паэтаму j паэта щас пагонім старіка.

Бо он, глядітя, мелік бросіл в тварь.

 

Шо дальшыj будэ-станэ с тэго хваjного пынька?

А нашо нам заботітысь – хаj выростэ баран.

І вот тагда мы в презіденты, как і жыд кагда-т.

І хаj улад усэ потрощыть хам.

 

Но вот в нас мінісцерсфа прасфещеньіца у дрань.

І всё уж враз рышыцца навсекда ш.

Бо ж эта ж журналістыка, када, ну, в щупака

Ужарыты ядкога караська.

 

...о так мы і пра елі жа заботімся фсекда:

Да мы жа уф Ташкента дранік фкрал