Я не можу тобі наснитися...

Я не можу тобі наснитися -

ти не здатен мене впізнати:

Певно, доля моя - провидиця -

подалася в світи блукати...

 

Чи то в раї земнім, чи в зорянім

забарилась втікачка-доля,

Тільки я, така невпокорена,

Не стрічала тебе ніколи...

 

Під м'яким запиналом мороку

коротаєш осінні ночі

І радієш світанку скорому -

часом мружиш лагідні очі...

 

Чи самотньо - удвох із кавою -

все один на один міркуєш -

Чи чорнявую, чи білявую -

ти не знаєш мене, не чуєш...

 

Той, що мій - до останку, подиху,-

щоб душа без душі не жИла,

Щоби з поруху, щоби з погляду

розуміла все - і любила...

 

Я не можу тобі наснитися -

ти не здатен мене впізнати...

А я буду за тебе молитися

і тебе край воріт чекати...