Чого, васале, кинув ти сеньйора?
Чого, васале, кинув ти сеньйора?
Чого утік від вихору мечів?
Чи ти забув, у чому клявся вчора,
Бо до життя раптово зголоднів?
Скажи, чом обладунок твій охайний?
Чом червоніє в келиху вино?
Чого твій кінь стоїть тепер у стайні,
А не товче копитами багно?
Даремно ти не думаєш про кару,
Даремно у очах ховаєш блуд,
Збирайся-но, васале, до тартару,
Бо там і не таких приймали юд.
