Весни цієї майже не було...
Весни цієї майже не було,
А так собі – зима й одразу літо,
І все, що ще розквітнути могло,
Міняло невиразний колір світу,
І дух акацій (як ото без них?)
Був з присмаком медової принади,
Летів над містом невагомий сміх,
І ніч зіркові вішала лампади.
