Весни цієї майже не було...

Весни цієї майже не було,

А так собі – зима й одразу літо,

І все, що ще розквітнути могло,

Міняло невиразний колір світу,

І дух акацій (як ото без них?)

Був з присмаком медової принади,

Летів над містом невагомий сміх,

І ніч зіркові вішала лампади.