НЕДОВІР'Я
Запало в серце недовір’я,
лягло на Душу тягарем…
зіяє поміж нами прірва…
ввірвався холод в наш едем.
Сильнішого немає болю,
що відчуваємо в Любові.
Ми вінчані, шукали волю,
серця доводячи до бою…
Прощати можна все коханим.
Саме Життя прощає нам,
а той, що каявся і зрадив,
у недовірі винен сам…
В багрянім зореві світанку,
я все тобі, й себе прощу…
коханням оживлю підранки,
до серця жарко пригорну…
