Дві канапки. Цукерка. Крюшон.

Дві канапки. Цукерка. Крюшон.

Сир на таці оплакує долю.

В ніздрі дмухає одеколон –

Суміш хімії та алкоголю.

Де ж ти, друже, набрався отак?

Що доводив, кому і для чого?

На роботі одвічний бардак

І начальство – тупіше тупого?

Перегавкався вже з усіма,

Бо не бачиш і крихти любові?

Купа праці, а дяки катма,

Та рахунки є кілометрові?

Не турбуйсь, пропадеш ні за гріш,

Як до тебе колись пропадали,

Хочеш, разом махнемо в Париж,

Де канкан витанцьовують кралі?

Хочеш, в гори відкриємо путь,

На річки чи поля благодатні?

А проблеми… Проблеми забудь.

В тебе я є. Здається, достатньо.