Щоб запалало моє сонце
Перечекаю дощ під накриттям,
Щоб випадково не потрапив в душу...
Як дар небес дано одне життя,
Тому його прожить не марно мушу.
Переплету печальні сторінки
У книзі долі вірою й любов'ю.
Та шлях до істини такий хиткий,
Що можна впасти, захопившись грою.
Перетерплю образливі слова,
Необережно кинуті у спину.
Якщо болить - я, значить, ще жива,
Якщо соромлюсь - значить, ще людина.
Перечекаю дощ, щоб далі йти,
Своє життя тримати на долоньці.
Щоб якось серед безлічі світил
Яскраво запалало моє сонце.
Отзывы
1nv1s1bLe17.03.2018
Нет слов... Превосходные стихи! Последние две строфы покорили!.. И всё-таки любовь - это магия, способная быть отдельным видом искусства)... Хорошо пишешь, Таня!
Татьяна17.03.2018
Спасибо вам большое.)) Так приятно.)) Это стихотворение в старых запасах завалялось.)))
1nv1s1bLe17.03.2018
Кто-то вчера себя бабушкой чувствовал, когда обращался на "вы"))
Татьяна17.03.2018
Да, было дело.)) Готова исправиться.)))
