Одинокий човен
По серед річки одиноко
Маленький човник пропливав
Його вітрила наче крила
Тихенький вітер підганяв
Куди пливе він сам не знає
Туди кудись в широку даль
Минуле він своє згадає
Забуде про свою печаль
Мабуть жилося не солодко
Могутній вітер потріпав
Його вітрила білі білі
Він на шматочки розідрав
Тепер він сам собі гадає
Нащо на світі він живе
Неначе б птиця ця безкрила
По річці ранений пливе
А скільки плити сам не знає
Посеред річки навмання
Він тільки спокою шукає
Чекає завтрашнього дня
А там як буде, так і буде
І так кінчається життя
Ви подивіться добрі люди
У тім човні пливу і я.
