ОБАБІЧ ВИПЛАКАНИХ СЛІВ

Михаил Круг

В городском саду падал снег

 

 

Я бачу світ чужих галактик,

В очах замріяних твоїх,

Навіщо Долю нам благати ,

І низько кланятись до ніг.

 

Навіщо сни нам кольорові ,

Обабіч виплаканих слів,

Дай розговітися Любові,

В пожовклій ,крижаній імлі .

 

Світ віддзеркалює безодню,

І здичавілу маячню,

Віщує день тепло сьогодні ,

А завтра нічку запашну.

 

Обабіч слів зустрів плеяду

Холодних Космоса зірок,

Обпікся знову снігопадом ,

Під падолистом снів промок!