Колись прийдеш...
Колись прийдеш і сядеш під вікном
В кав’ярні, що до сліз тобі знайома,
Замовиш, як завжди, терпке вино
Відзначити повернення додому.
І згадки попливуть, як кораблі,
На миті перехоплюючи подих.
Й нарешті ти зізнаєшся собі,
Що подумки давно сюди приходив.
І буде погляд між чужих очей
В минуле вороття собі шукати,
Я ж стільки днів чекала і ночей,
Що далі розхотілося чекати.
