Колись прийдеш...

Колись прийдеш і сядеш під вікном

В кав’ярні, що до сліз тобі знайома,

Замовиш, як завжди, терпке вино

Відзначити повернення додому.

 

І згадки попливуть, як кораблі,

На миті перехоплюючи подих.

Й нарешті ти зізнаєшся собі,

Що подумки давно сюди приходив.

 

І буде погляд між чужих очей

В минуле вороття собі шукати,

Я ж стільки днів чекала і ночей,

Що далі розхотілося чекати.