З посмішкою...
Я не можу висловити болю,
Що ріже тіло невблаганно.
Навколішках – не викажу жалю.
Мов в павутинні.
Серце б’ється. Марно.
Бо ж думки біжать на повідку.
В облозі мрій й надій химерних, -
Наллю вина і ляжу спати,
Бо ж хочеться зустріти ранок
Із новим закликом в душі.
Та з посмішкою на обличчі,
Щоб не благати, не просити.
З полону почуттів непевних, -
Звільнитись. І помолодіти.
Співати, як ніхто не може,
Любити, як ніхто не вміє.
І бути світлом, коли морок
Моїм буттям заволодіє.
