З посмішкою...

Я не можу висловити болю,

Що ріже тіло невблаганно.

Навколішках – не викажу жалю.

Мов в павутинні.

Серце б’ється. Марно.

Бо ж думки біжать на повідку.

В облозі мрій й надій химерних, -

Наллю вина і ляжу спати,

Бо ж хочеться зустріти ранок

Із новим закликом в душі.

Та з посмішкою на обличчі,

Щоб не благати, не просити.

З полону почуттів непевних, -

Звільнитись. І помолодіти.

Співати, як ніхто не може,

Любити, як ніхто не вміє.

І бути світлом, коли морок

Моїм буттям заволодіє.