Зупинись сталевий потяг...

Зупинись сталевий потяг,

Попрямую навмання,

У резинових чоботях,

Серед поля вийду я.

Хай на них лягають роси,

Та смарагдова трава,

Заплете в зелені коси,

Оксамитові луга.

Хай на них копною ляже

Із волошок небосхил,

Синім цвітом в очі гляне

Босоногим гомінким

Наче дідове натхнення,

Я ті трави донесу,

До криниці....Та води їй,

Скільки зможу принесу...

На потрісканій долоні

У лелеки на хвості,

Материнську дивну вроду

Пригадаю в самоті.

Полю тричі поклонюся,

Та зібрав до рук росу,

Я води її напьюся

Й знов до потягу піду...

Отзывы

Здорово , чувственно сильно , образно , красиво ! С теплом !

напомнило старую душевную песню "На дальней станции сойду...Трава по пояс"

Да похоже.Спасибо !!!!