НАПЕРЕКІР ВІЧНОСТІ

Її літа вже не чіпають,

Минає старість заздалегідь.

Лунає спів Посульським краєм-

Дівча замріяне стоїть.

 

Веслують в кризі наші дні,

І почуття прасує обрій.

Та посміхнися , ти мені,

Твої слова бентежать зорі.

 

Вуста медові і п'янкі,

Їх цілував би до не втоми.

І долі злій наперекір,

Із Вічністю я став знайомий !