За десять годин до кохання...
За десять годин до кохання,
А може за день до весни,
З’явилось нестримне бажання
Світ за очі звідси піти.
За вікнами лютий лютує –
На місто витрушує сніг.
А я не пишу, не малюю…
І кави нема, як на гріх.
Під снігом іду до крамниці,
Шукати духмяне зерно.
Із передчуттям таємниці,
Що мною забуте давно.
І біля полиці, де кава,
Зустрілись…
Кохання і я.
І хто допоміг нам цікаво?
Товстеньке із луком маля.
