Перевертень
Думки туманом стеляться
Не хочу слухать їх!
Курделиця-метелиця
Любов ховає в сніг.
Пливу, як ніч по вулиці,
Нема думок і ніг.
А Перевертень губиться
І виє серед криг..
Розшукує та кається
Росте терном в мені.
То не любов, то – звалище
Примара у труні.
Хай розквітає маками
Моя жіноча кров
Душа змарніла плакати
Навіщо ця любов?!
Вже сивина доріжкою
Забігла у косу.
Якщо мене покинеш ти
На сто років засну.
