Перевертень

Думки туманом стеляться

Не хочу слухать їх!

Курделиця-метелиця

Любов ховає в сніг.

 

Пливу, як ніч по вулиці,

Нема думок і ніг.

А Перевертень губиться

І виє серед криг..

 

Розшукує та кається

Росте терном в мені.

То не любов, то – звалище

Примара у труні.

 

Хай розквітає маками

Моя жіноча кров

Душа змарніла плакати

Навіщо ця любов?!

 

Вже сивина доріжкою

Забігла у косу.

Якщо мене покинеш ти

На сто років засну.