Марево

Ніч спливає в повіках тобі срібним заревом,
щоб минуле здавалось кошмарами, видивом, маревом.
Відпускати себе в вільне плавання власною волею.
То дарма, що назавтра цей акт обізвуть сваволею.

Не барись: запивай антисептики алкоголем,
перемішуй вакцини у венах з їдючим болем.
Напувай непотрібне вже тіло ілюзією фіналу.
Заклякай над примарою пекла, якому ідеш на поталу.

Між легендами й правдою скоро знайдеш перевагу,
тільки не розгуби в мить останню здобуту відвагу.
Не спиняйся за крок: раз відважилась, значить вже досить.
Та не бійся: лишатись уже все одно ніхто не попросить.

А реальність тобі все одно нічого не важила.
Краще, дівчинко, гнити в землі, ніж заживо.