І ЗІРКОЮ НЕ ЗАСВІТИТИСЬ...(присв.ДАЧ)
В очах застигли два озерця.
Це крах надій,кохання крах…
Та як же важко тому серцю,
коли в душі лишився прах…
Прах почуттів і мрій даремних,
прах,ще не пройдених доріг…
Лиш гіркота бажань таємних,
коли весь світ спада до ніг…
Не зупинити час летючий,
коли майбутнього не ждеш.
І не почути слів болючих,
де в розпачі немає меж…
І зіркою не засвітитись...
Не відлетіти в небуття…
Лиш залишається молитись,
щоб дарував Бог ще життя.
Вуста ж німіють у чеканні
і очі втуплені в пітьму.
Та подарую я кохання
лише йому ,тільки йому…
Я полечу, я стану вище!!!
На тебе гляну я згори…
Хоч на хвилину стану ближче.
Лиш ти до мене говори…
19.01.2018р.
