П’є з річки небо сивий кінь...
П’є з річки небо сивий кінь,
Хапає ніздрями світанок,
Повільно хвилі точать рінь
І ліс ховається в серпанок.
Тепла благає очерет,
Нові розучує поклони,
Яскравий сонячний берет
Верба приміряла до крони.
Десь у містах вирує люд,
Збирає до скарбничок миті,
Та поспіх не потрібний тут,
Тут можна просто небо пити.
