Вліво, вправо...

Вліво, вправо – виляє дорога.

Та, прямісінько йду я в той дім,

Де надіюсь, повір, лиш на того,

Хто, як промінь, у серці моїм...

Я іду... Та, скоріше,- лечу я!

Бо у злеті отім, - і живу!

І кохання своє адресую

Не в конверті. Ось так! – Наяву!..