Вліво, вправо...
Вліво, вправо – виляє дорога.
Та, прямісінько йду я в той дім,
Де надіюсь, повір, лиш на того,
Хто, як промінь, у серці моїм...
Я іду... Та, скоріше,- лечу я!
Бо у злеті отім, - і живу!
І кохання своє адресую
Не в конверті. Ось так! – Наяву!..
