ГОЙДАЄ ВІТЕР ВІТИ ГОРОБИНИ

Гойдає вітер віти горобини,

 

Стікають ягід китиці мов кров...

 

Хтось народивсь, а хтось у домовині,

 

Комусь ненавІсть, а комусь любов.

 

 

 

В ясному небі жодної хмаринки,

 

В очах щасливих жодної сльози,

 

Когось до влади, а когось до стінки,

 

Хтось теше дуб, а хтось плете з лози.

 

 

 

Земля у пасмах першої травички,

 

На яблунях проклюнулись бруньки.

 

Хтось торить путь, а хтось загруз у звичках,

 

Комусь все — так, комусь все — навпаки.

 

 

 

Гладенька і засмагла шкіра в юнки,

 

В старої ж в плямах, зморшена, бліда.

 

Хтось бранець мрій, а хтось прихильник шлунку,

 

Комусь удача, а комусь біда.

 

 

 

...Зажди, зажди — завждИ у протиріччях,

 

Усе земне земне в нім певності нема -

 

Пихата пика — це ще не обличчя,

 

Жаринка світла — це вже не пітьма.

 

 

 

Березень 2015