Місто

Місто,

з непередбаченим вмістом,

з напівзагубленим змістом -

невипадково змінилося...

 

Треба

якогось синього неба.

Простого синього неба,

щоб ми з тобою зігрилися.

Щоб ми з тобою зігрилися...

 

Нащо нас вітер несе

осіннім листям в лице?..

Не зупинюсь. І не врятуюсь.

Та важливо не це...

 

У що ти віриш в кінці

і що в тобі залишається...

Розбиті майже усі,

мрії, буває, збуваються.

 

Смішно

бути свідомим і грішним,

Коханим, люблячим, ніжним

і безумовно безжалісним.

 

Звісно -

рано чи пізно нам тісно,

та місто звабливо різне,

щоб ми хворіли й надалі ним.

Щоб ми хворіли й надалі ним...

 

Нащо нас вітер несе

осіннім листям в лице?..

Не зупинюсь. І не врятуюсь.

Та важливо не це...

 

У що ти віриш в кінці

і що в тобі залишається...

Розбиті майже усі,

мрії, буває, збуваються.

10.09.2017.