Спалахи на сонці
Напевно, спалахи на Сонці винні в цьому, я
не тамую біль і креслю речення.
Привіт. Дощі. Вірші. Сумую. Цьомаю.
Гадала, що на щастя ми приречені,
і кожна крапка може стати комою.
Казали: «Краще будь предметом заздрощів,
ніж…» – та горять поради Геродотові.
І не мені тепер безмежних радощів,
і не тобі тепер чуттєвих дотиків.
У нас шалений вересень – реве, дощить.
Взуття в болоті, а в кишенях пірваних
сміття та крихти від смачного печива.
А листоноші втомлені між прірвами
з листів зробили літаки приреченим.
Привіт. Дощі. Вірші. Сумую. Вір мені.
І згасли спалахи на Сонці… так, до речі.
вересень 2017
Отзывы
Принцева Юлия22.11.2017
Дуже зворушливо! :)
anshe22.11.2017
Дякую!)
Алесько Андрей24.01.2018
Я проста шакаваны...Што ня верш - як лязом па венах...Дзякуй!
anshe24.01.2018
И вам спасибо большое, очень рада, что понравилось!
Анна Стефани 210.04.2018
Читаю та перечитую... Вразило. Дуже сподобалось!!!
anshe10.04.2018
Дякую!
Смирнова Людмила01.03.2019
Не умею читать Ваши стихи просто так, пробегая глазами по строчкам... Читаю сердцем... Они прекрасны и очень проникновенны... От того наверно и слёзы частенько наворачиваются..... От того наверно и душеньке не по себе....
С теплом, Людмила
anshe01.03.2019
Спасибо, Людмила, рада такому Вашему отклику души.
