Спалахи на сонці

Напевно, спалахи на Сонці винні в цьому, я

не тамую біль і креслю речення.

Привіт. Дощі. Вірші. Сумую. Цьомаю.

Гадала, що на щастя ми приречені,

і кожна крапка може стати комою.

Казали: «Краще будь предметом заздрощів,

ніж…» – та горять поради Геродотові.

І не мені тепер безмежних радощів,

і не тобі тепер чуттєвих дотиків.

У нас шалений вересень – реве, дощить.

Взуття в болоті, а в кишенях пірваних

сміття та крихти від смачного печива.

А листоноші втомлені між прірвами

з листів зробили літаки приреченим.

Привіт. Дощі. Вірші. Сумую. Вір мені.

І згасли спалахи на Сонці… так, до речі.

 

вересень 2017