Ноти розмило. Осінь...
Ноти розмило.
Осінь…
Вітром роздуло рими.
Смуток зайшов у гості,
Проситься в дім,
у прийми.
Музу мою натхненну
знову по світі носить -
ходить,
то, як блаженна,
то, як вдова -
голосить.
Вечір,
стихає гомін,
в кріслі дрімає смуток,
плачуть вечірні звони,
кажуть, що то -
спокута,
кажуть, що це -
розплата...
Знаю,
ніщо не верне.
Музо моя,
крилата, ти -
як вінок із терну!
2017р.
