Не знаю, чому я до тебе прийшла...

Не знаю, чому я до тебе прийшла...

Десь по дорозі я гордість згубила.

Гордість згубила, а тугу знайшла.

А потім незчулася, як полюбила.

 

Не так вже і дивно – й до нас хтось любив.

Коли нас не стане – любитимуть знову.

Та наче хто мед в моїм тілі розлив

і серце упало в росу волошкову.

 

Згубився десь час у зіницях твоїх –

шукати пішла, і сама потопаю.

Я переступила цей гордий поріг

сказати тобі, що люблю, що кохаю…