На кладці іній. Крижень лапки гріє...

На кладці іній. Крижень лапки гріє.

Ставок сердитий – замерзать не хоче.

Луг онімів – не скрикне і не шурхоче.

І в’яз потроху меркне, мов старіє.

 

Надихатися осені такої –

немов кришталь, прозорої, дзвінкої.

Сховать в кишенях дрібку ягід глоду.

Із кладки задивитися на воду.

 

Мій храм під небом, стужі передпокій…

Це звідси витікає річка Спокій…