Звична, як вічність, історія...
Звична, як вічність, історія:
Хмари півнеба обклали,
Місяць рахує калорії,
Схуднути хоче надалі.
Тихо складається фабула,
Блимають світлом оселі,
Ходить двірник мов сомнамбула,
Жовтень змітає з панелі.
Туї застигли у готиці,
Вітер бурмоче промову,
Час зупинивсь і не котиться,
Певне, йому тут чудово.
