Ти вже в мені, давно в мені, в мені – як смак, як запах кави.

Гірчить, болить моє нутро, навік обпечене тобою.

Лікує, студить мої рани твій погляд, наче бриз ласкавий.

Лікує, студить мої рани твій подих з вогкістю прибою.

Ти вже в мені, давно в мені, – в моїх артеріях і венах.

Кожна молекула моя впивається у плоть твою.

Ти вже в мені, давно в мені, – моє неждане й сокровенне.

Я говорю уже не словом – я дихаю молитвою…