Твого тіла нестерпний віддих обпікає мене й спопеляє.

Соковиті гарячі вишні у твоєму голосі зріють.

Коли ти про мене ду́маєш, ніби хто мою кров замовляє.

Коли ти про ме́не думаєш, мої крила немов п’яніють.

Розбиваючи відстань, мов кригу, твоє серце стежить за мною.

На солодких твоїх долонях запеклось бурштинове літо.

Коли ти про мене ду́маєш, я крізь грім воскресаю луною.

Коли ти про ме́не думаєш, я тобою сповита й зігріта…