осіннє

**

"Осіннє"

Життя людське – опале листя

Куди не глянь: пошарпані, руді…

Гілля стальне – це особистість

І камені – маєтки із землі

І безутішна жовта осінь

Колючий вітер крилами дзвенить

Летять птахи, як в пастку, в просинь

Де щезне все – сакральна мить

Услід за літом тане сонце

Втяглось тепло в провалля височінь

Над обрієм блищить віконце

То місяць білий, зоряний то млин

А в ранці дощ сліди змиває

Зрівняв в багнюці листя і гілля

У хмарах сивих тінь блукає

У кронах плаче вітер-немовля

Розбито дзеркало – калюжі

Щемкий, холодний, нескінченний шлях

Стовп за стовпом стирчить байдуже

А у яругах вештається жах…

Життя людське – опале листя

Куди не глянь: пошарпані, руді…

Гілля криве – це особистість

І камені – надгробки із землі… 041017