чудні ми люди...

"Чудні ми люди…"

Чудні ті люди, що сказати?

Прозорий погляд, очі з скла

Душа закована у грати

Щоб серце мляве не пекла

На зустріч йдуть і скрізь проходять

Скрізь привітання, сміх, тіла…

Чи один одного знаходять

Мов та отруєна стріла

Хтось на плечах несе каміння

А хтось страждань волочить тінь

Той геть пустий, немов лушпиння

І дулі мне у божу синь

Або ж ламає стіни, двері

Корчує сад, руйнує світ!

Раби прикуті до галери –

То душить гнів, то давить лід

А ще й прокльони, заздрість, чвари…

І нишком тягнуть в хлів як в рай

Скарби, сміття, безладдя, хмари…

Вдень патріот, вночі шахрай

Слабкі застигли у калюжах

Благають звідти: Боже, дай!

Та ліс пихатих, ліс байдужих

Та все байраки, а не гай

А ми тут хто, яка в нас справа?

Чи метушливі горобці

Кипуча сиплеться орава

І прапор гордо у руці

А хто спритніший має волю?

Хто галасливий має честь?

Чи, сподіваючись на долю

Прийняти шлях із перехресть? 270917