Неначе горб вросли у спину крила

Осiннiй сум- невипадкова рiч .

Душа склада, зiтхнув, срiблястi крила.

Із вітром злива влаштувала січ,

Життєвий човен приспустив вітрила…

 

Смарагдового листя оксамит

Лежить зів'ялий, наче килим прілий,

А хмара, велетенська, майже кит,

В безодні неба подругу зустріла…

 

Гіркота смутку, як іржавий цвях,

Пронизує думки, все скам'яніло,

Стискає розпач, загубився шлях,

Неначе горб вросли у спину крила…