Ты обещал любить и защищать?..

***

 

Ты обещал

любить и защищать?..

Исполни, рыцарь мой, что попрошу:

моим венцом

хочу тебя короновать,

который в будни

гордо я ношу.

 

Прими с ним вместе сердца безутешность.

Запомни слов бесстрашие и грусть,

меча двуликого шутливую небрежность,

который может и хозяина проткнуть.

 

Возьми забот терновых кандалы,

девизы: плач, страдай, боли…

Что пошатнулся —

милый, тяжело ли?

А я — наивная мечтала о любви…

 

______________________________

Свiтлана Жолоб

 

***

 

Ти обіцяв

любов та оборону?..

Мій лицарю, одне тебе прошу:

візьми собі

тяжку мою корону,

яку так гордо

в будень я ношу.

 

Візьми це серце, ніжне і невтішне.

Візьми це слово, мужнє і смутне.

Візьми цей меч іронії двосічний –

та обережно, бо й тебе протне.

 

Візьми вериги клопотів колючих,

коштовності: печаль, безсоння, біль…

Ти похитнувся –

мабуть, важко, любий?

А я – ще й усміхалася тобі…