Черные копыта- желтый листопад
У цветов осенних обрывает ветер
Лепестки печальные, в синей тишине.
По садам пустынным горделиво едет
Осень златокосая, на лихом коне.
Мерно в даль холодную, не грустя о лете,
Осень синеокая едет наугад.
Где прошлись копыта- вянет все на свете,
Черные копыта- желтый листопад.
У цветов осенних обрывает ветер
Лепестки печальные и бросает в даль.
Тишиной смиреной стелются рассветы.
И березка белая мерзнет, сбросив шаль.
******************************
Володимир Сосюра
Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні в синій тишині.
По садах пустинних їде гордовито
осінь жовтокоса на баскім коні.
В далечінь холодну без жалю за літом
синьоока осінь їде навмання.
В’яне все навколо, де пройдуть копита,
золоті копита чорного коня.
Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні й розкида кругом.
Скрізь якась покора в тишині розлита,
і берізка біла мерзне під вікном.
1938р
