На рассвете...

НА РАССВЕТЕ…

Вольный перевод стихотворения Миклоша Форма

«А вона вже рішила, що ти – коханий»

 

***

На рассвете вдыхаешь запах волос душистых,

И не знаешь: праведник ты, или снова – грешник .

А она уж решила: любимый, родной! И в мыслях

Сочиняет признанье в стихах, улыбаясь нежно.

 

Ты ликуешь, что смог неземную увлечь красотку,

И по женщинам точно считаешь себя экспертом,

А она за тебя любому вцепится в глотку,

За любовь, за тебя будет биться до самой смерти.

 

А она для тебя в небеса воспарит, как ангел,

И она для тебя опустится даже в пекло,

Потому что лишь женщины лечат мужские раны,

И укроют мужчин от бед, как в жару смерека.

 

И пока ты мечтаешь о лирике предрассветной,

Чтобы снова взлохматить кудри в безумной страсти,

У неё уже в мыслях рождаются крошки-детки,

Чтобы род твой продолжить вам обоим на счастье…

08.09.2017

 

Оригинал:

Ще вдихаєш її волосся духмяне,

Ще не знаєш, ти праведник вже, чи ще грішник,

А вона вже рішила, що ти – коханий,

Вже зізнання у віршах подумки пише.

 

Ще радієш, як зміг цю красуню вмовити.

І вважаєш себе у жінках експертом.

А вона вже за тебе до бою готова.

А вона вже готова за тебе вмерти.

 

А вона вже за тебе готова в янголи.

А вона вже за тебе готова в пекло.

Бо жінки чоловічі зализують рани.

І вкривають од бід, як від спеки – смереки.

 

Ти ще мрієш лірично про ранішні дотики.

Хочеш ще раз волосся її скуйовдити,

А вона про дитячі вже мріє ротики,

А вона вже хоче рід твій продовжити...