Скарб
Ти маєш рацію, слова вже без потреби,
Вони безсилі передати чари,
І той світанок, спалахнувший небо,
Де вітерець- чабан жене отару….
Крокує спека, дощ пішов до сходу,
І знов вирує розмаїття фарб,
Милуюсь на твою чарівну вроду,
Ти найдорожчій, незбагненній скарб!
Тобі здалося, щастя вже минуле?
І ти обабіч від мого життя?
Мого кохання наче не відчула?
Та і собі сховала почуття?
То помилка, кохана, то примара,
Ну ж посміхнися, годі сумувати,
Та ми з тобою в віки вічні пара,
На самоті не в силах існувати…
Отзывы
Элис01.09.2017
Дуже красива та ніжна любовна лірика! Аплодую))
Sandro7401.09.2017
Дякую за надхнення
Элис01.09.2017
Та ні, Вас надихаю не я, Вас надихає кохання)
Вишневская Татьяна01.09.2017
Кохання - найдорожче у житті,
Поділемо на двох - тобі й мені.
На все життя збережемо його,
Бо жити варто тільки для нього.
Гарні ліричні вірші, дуже щирі!
Sandro7402.09.2017
Щiро дякую!
