Город, в котором ночами светло.
Город, в котором ночами светло -
Цветёт, словно роза в чудесном саду.
Город, в котором всем жить хорошо,
Я в город любимый за детством иду.
Хочу погостить в родимом краю,
Вспомнить о детстве, о папе, о маме.
Хочу побывать у сказки раю -
Счастье потрогать своими руками.
Я хочу в нём мечтой заручится:
У жизни вокзала билетик купить.
Всякое в жизни может случиться -
Мой город, как мама, сумеет простить.
Кодыма сможет с меня и спросить:
А где ты, дружочек, друзей потерял?
Иль только явился ты погостить?
Дружок, на тот ли явился вокзал?
Город, любимый гостей уж встречал -
Над жизнью моею не слышно грозы.
Любви я и счастья от Кодымы ждал -
Не скрывал на щеке мужской я слезы.
Город любимый, спасибо тебе,
Город, шагаешь со мной по судьбе.
Кодыма город, ты спишь в тишине.
Мой город родимый ответил ты мне.
В Подолье - крайний север Одесской области, есть небольшой городок Кодыма, расположенный на реке Кодыма, овеянной славой Российского Отечества с 14-16 веков.
Місто, де ночами небо ясне.
.
Місто, де ночами небо ясне,
Розцвінтає як троянда у саду.
Місто, де у всіх життя прекрасне,
У місто в яке я за дитинством йду.
Хочу гостювати в рідному краю -
Згадати дитинство, батька й маму.
Хочу побувати в казковому раю -
Своїми всі міста пройти ногами.
Хочу в ньому мрієй заручитися:
У життя вокзалу квиток купити.
Усяке в житті може статися -
Як мама місто може і пробачити.
Кодыма може і з мене спитати:
А де ти, дружок, своіх друзів забув?
Чи тільки явився ти гостювати?
Куди ти хлопчина сьогодні прибув?
А рідне місто гостей зустрічало -
Над життям моїм вже не чутно грози.
Любові і щастя від мене чекало,
А я не ховав своєї сльози.
Місто улюблене, спасибі тобі.
Ти як пісня-життя в моїй долі.
Кодыма-місто ти спиш у тиші.
Рідне місто відповіло мені.
У Поділлі - крайня північ Одеської області, є невеликемістечко Кодыма, розташоване на річці Кодыма, овіяноюславою Російської Вітчизни з 14-16 віків.
Цветёт, словно роза в чудесном саду.
Город, в котором всем жить хорошо,
Я в город любимый за детством иду.
Хочу погостить в родимом краю,
Вспомнить о детстве, о папе, о маме.
Хочу побывать у сказки раю -
Счастье потрогать своими руками.
Я хочу в нём мечтой заручится:
У жизни вокзала билетик купить.
Всякое в жизни может случиться -
Мой город, как мама, сумеет простить.
Кодыма сможет с меня и спросить:
А где ты, дружочек, друзей потерял?
Иль только явился ты погостить?
Дружок, на тот ли явился вокзал?
Город, любимый гостей уж встречал -
Над жизнью моею не слышно грозы.
Любви я и счастья от Кодымы ждал -
Не скрывал на щеке мужской я слезы.
Город любимый, спасибо тебе,
Город, шагаешь со мной по судьбе.
Кодыма город, ты спишь в тишине.
Мой город родимый ответил ты мне.
В Подолье - крайний север Одесской области, есть небольшой городок Кодыма, расположенный на реке Кодыма, овеянной славой Российского Отечества с 14-16 веков.
Місто, де ночами небо ясне.
.
Місто, де ночами небо ясне,
Розцвінтає як троянда у саду.
Місто, де у всіх життя прекрасне,
У місто в яке я за дитинством йду.
Хочу гостювати в рідному краю -
Згадати дитинство, батька й маму.
Хочу побувати в казковому раю -
Своїми всі міста пройти ногами.
Хочу в ньому мрієй заручитися:
У життя вокзалу квиток купити.
Усяке в житті може статися -
Як мама місто може і пробачити.
Кодыма може і з мене спитати:
А де ти, дружок, своіх друзів забув?
Чи тільки явився ти гостювати?
Куди ти хлопчина сьогодні прибув?
А рідне місто гостей зустрічало -
Над життям моїм вже не чутно грози.
Любові і щастя від мене чекало,
А я не ховав своєї сльози.
Місто улюблене, спасибі тобі.
Ти як пісня-життя в моїй долі.
Кодыма-місто ти спиш у тиші.
Рідне місто відповіло мені.
У Поділлі - крайня північ Одеської області, є невеликемістечко Кодыма, розташоване на річці Кодыма, овіяноюславою Російської Вітчизни з 14-16 віків.
