Бабье лето

Лето бабье, ой , бабье лето...

Сердце чует осенний путь...

Кто-то спутал в ветвях тенета -

Паутинок блестящих ртуть.

 

Листья ветра внимают вздохам,

Флаги желтые приспустив,

Умирает краса по крохам,

Солнца луч с высоты - ленив.

 

Пурпур губ потускневший вянет.

Радость поздних осенних дней!

В паутину любви обманом

Моё сердце возьми нежней.

 

*******

 

В. Сосюра. "Літо бабине" 

 

Літо бабине, бабине літо…

Серце чує осінні путі…

Хтось заплутав зажурені віти

в павутиння нитки золоті.

 

Листя слухає вітру зітхання

і згортає свої прапори.

На покірну красу умирання

сонце дивиться сумно згори…

 

 

В'януть, в'януть вуста пурпурові…

Але радість і в осені є!

В золоте павутиння любові

ти заплутала серце моє.

 

Диджитал-арт автора