Відбився світ у винограднім гроні...
Відбився світ у винограднім гроні.
Той самий колір. Звичний старий грим.
Осінній вірш вплітається у скроні,
І ріже душу гострим лезом рим.
Жевріє небо, тихе та цнотливе,
Куйовдить вітер пишних хмар руно,
Моя лоза плететься несміливо,
Але яким буде колись вино!
Як ніч накриє все своїм покровом,
Чи день напустить сірі сльози злив,
Приходьте, люди, пригощу вас словом,
Яке роками, мов лозу, ростив.
