Дума про Батьківщину

Плететься жінка непокритая

По світлій і широкій вулиці,

Лиш тіні по кутах сутуляться,

Прокльони сиплються услід.

Пронозуваті очі глипають -

Чи п'яная вона, чи битая?

Губами спраглими надпитая,

Неначе деревце привитеє,

З калиною в густій косі.

 

За нею йдуть сини із дочками.

Принишклі. А раніше, знаєте, –

Слова їх проростали в пам’яті

Та завмирали в небесах,

І ніби світлом мироточили.

А потім піснею дзвенячою,

За кобзарями йшли незрячими,

Бриніли струнами гарячими

Та закипали на вустах.

 

І жінка до дітей промовила:

– Я заспіваю вам про зореньку,

Що в морі криється прозорому.

Сама ж припала до землі.

Безмежною бідою зморена,

Заплакала сльозами чорними,

І потекли поміж соборами

В’юнкими дивними узорами

Річки страждань, тривог, болів.

 

Укрилася м’якими травами,

Всоталась у степи кровицею.

У серці запалав зірницями

Незгасний сонячний вогонь.

Словами теплими, шершавими

Співала вітром неприкаяним:

– Родимі авелі та каїни,

Пануйте ж у своїй окраїні

Та пийте із моїх водойм.

 

2017

 

Перевод с русского

 

Оригинал:

 

Алёна Воскобойник

 

СКАЗ О РОДИНЕ

 

Плетётся женщина с окраины

По светлой и широкой улице,

Лишь тени по углам сутулятся,

Проклятья сыплют голоса.

Глядят ей вслед глаза лукавые –

То ль пьяная она, то ль битая?

Губами тонкими надпитая

И, словно деревце привитое,

С калиной в тёмных волосах.

 

За ней идут сыны и дочери

Притихшие, а раньше, знаете –

Слова их прорастали в памяти,

Молитвой стыли в небесах

И будто светом мироточили.

Оттуда возвращались песнями,

За кобзарями шли ослепшими

Шляхами, тропами, межлесьями...

И закипали на устах.

 

Сказала детям эта женщина –

И я спою про красну зорюшку,

Что в море прячется лазоревом…

Сама ж прильнула к мураве.

Бедою горькою развенчана,

Заплакала слезами чёрными –

Те стали дивными озёрами,

Речными вёрткими узорами

Меж белокаменных церквей .

 

Слилась с землёй, покрылась травами,

Впиталась кровью в степь широкую,

Дыханьем – в горы крутобокие,

А сердцем – в солнечный костёр.

Словами тёплыми, шершавыми

Шептала ветром неприкаянным:

-Родные авели и каины,

Живите вы в своей окраине,

И пейте из моих озёр.