До нас
Пригнічена болить душа.
Рум’яний дощ, співає ніжно вітер.
Краплинами розносить зграї літер
Її рука, простягнута до нас.
На серці полум’я, Пегас,
В рядках – безмежні почуття.
Над променем її буття
Жадає знов змінити час.
Та, не знаходячи відлуння,
Заносить поклик на вуста.
Одвічний біль. Сумні міста.
Холодний подих правосуддя.
Лиш радості міцні погруддя –
Серця, простягнуті до нас.
