До нас

Пригнічена болить душа.

Рум’яний дощ, співає ніжно вітер.

Краплинами розносить зграї літер

Її рука, простягнута до нас.

На серці полум’я, Пегас,

В рядках – безмежні почуття.

Над променем її буття

Жадає знов змінити час.

Та, не знаходячи відлуння,

Заносить поклик на вуста.

Одвічний біль. Сумні міста.

Холодний подих правосуддя.

Лиш радості міцні погруддя –

Серця, простягнуті до нас.