Схаминіться люди добрі.

Як болячи бачить маму у сльозах.
Нашу рідну неньку-землю.
Що плаче, плаче по ночах, а в день тугою заповиє небо.

Як страшно істину відкрить
і нить в єдину мить впустити в ясную блакить,
і агрисивність кровополить для себе самого відкрить.
Це страшно уявить, а ще страшніше все прожить.

Коли безбожно відбирають життя, - зупинивши чиєсь  серцебиття.
Як моторошно в цій темряві жити і на слабоумство чиєсь дивитись.
А тим часом королі життя божаться в праведності свого ремесла.