Весняні крила

Весна сум’яттям в душу увірветься,
Солодким щемом тіло переповнить,
П’янкими іскрами по жилах пронесеться,
І аж тоді коханням заполонить .
 
        Самотність мов туман на сонці щезне,
        І радість піснею в душі озветься,
        Вогонь життя ніколи не замерзне,
        Коли у пристрасті так серце б’ється.
 
Бажання два навік переплетуться,
Одне стремління кригу проламає,
Два стогони загубляться й знайдуться,
У поцілунку, вічність де волає…
 
        Слова з листка без пам’яті злітають,
        Лелеками – лиш спогади лоскочать,
        Про доторки, які не забувають
        І разом перекохані ті ночі
 
Люби бо так нікого вже не буду
Кохати, як бездонні твої очі
І не втамую, й миті не забуду
Обіймів тих, таких палких дівочих
 
        Дай руку, ще раз вперше обійми
        Торкнися і навіки причаруй
        У небо злинь гарячими крильми
        Ще мить кохання знову подаруй.