Сон о дожде

Сон пра дождж

 

Дарья Дорошко

 

Ночку ўсю дажджынкі стукаюцца ў шыбу,

Неяк апантанна скардзяцца на лёс:

Не знайшлі ў нябёсах залатую рыбу —

Тую, што калісьці бачылі ў мароз

Родныя сястрычкі, крохкія сняжынкі,

Што паснулі ў зімку пад маім акном...

— Ды навошта кропелькам залатая рыбка?

— Здзейсніць мару нашую пра гасцінны дом.

Вечна беспрытульныя, мы ляцім скрозь прыцемкі.

Стукаемся ў шыбіны, падаем на дол.

Прысвячаюць вершы нам нават злыя крытыкі,

Толькі ўсё адно ніхто не пакліча ў дом!

Расчыніла вокны я, адхіліла кветкі,

Працягнула дожджыку цёплую далонь:

— Не крыўдуй! Заходзь ужо ў госці да паэткі.

Запрашаю шчыра ў свой найпрыгожы сон!

 

Ольга Сафронова Таганрог

 

(переклад з білоруської мови)

 

Ніч усю краплинки стукотять у шибку,

Сумно нарікають: доля підвела.

Золоту шукали серед неба рибку —

Бачили ту рибку, поки не втекла,

Крапельок сестрички, лагідні сніжинки,

Що заснули взимку під вікном моїм...

- Нащо ж вам, малесеньким, знадобилась рибка?

- Здавна мрію маємо про гостинний дім.

Безпритульні сироти, летимо крізь присмерки.

Падаємо долу ми, вдарені о скло.

Вірші нам присвячують навіть люті критики,

Тільки не запрошують в хату, у тепло.

Відхилила квіти я, відчинила шибку:

«Здрастуй, любий дощику, ось моя долонь.

Годі ображатися! Та заходь вже швидко!

Я тобі дарую свій найкращий сон!»

 

поэтический перевод на русский:

 

Всю ночь дождинки мне в окно стучат,

одержимо жалуясь на свою судьбу:

рыбку золотую они найти хотят,

которую видели в прошлую зиму.

Капелек сестрички,хрупкие снежинки,

что уснули на Кавказе под моим окном...

- Да зачем вам рыбка милые дождинки?

- Мы мечтаем про гостеприимный дом.

Вечно беспризорные мы летим сквозь сумерки

и почти беззвучно падаем на пол.

Посвящают нам стихи даже злые критики,

всё равно никто не приглашает в дом.

Распахнула окна,убрала цветы я там,

предложила дождику тёплую ладонь:

- Не сердитесь милые,заходите к нам.

Приглашаю искренне в свой красивый сон!