Сон о дожде
Сон пра дождж
Дарья Дорошко
Ночку ўсю дажджынкі стукаюцца ў шыбу,
Неяк апантанна скардзяцца на лёс:
Не знайшлі ў нябёсах залатую рыбу —
Тую, што калісьці бачылі ў мароз
Родныя сястрычкі, крохкія сняжынкі,
Што паснулі ў зімку пад маім акном...
— Ды навошта кропелькам залатая рыбка?
— Здзейсніць мару нашую пра гасцінны дом.
Вечна беспрытульныя, мы ляцім скрозь прыцемкі.
Стукаемся ў шыбіны, падаем на дол.
Прысвячаюць вершы нам нават злыя крытыкі,
Толькі ўсё адно ніхто не пакліча ў дом!
Расчыніла вокны я, адхіліла кветкі,
Працягнула дожджыку цёплую далонь:
— Не крыўдуй! Заходзь ужо ў госці да паэткі.
Запрашаю шчыра ў свой найпрыгожы сон!
Ольга Сафронова Таганрог
(переклад з білоруської мови)
Ніч усю краплинки стукотять у шибку,
Сумно нарікають: доля підвела.
Золоту шукали серед неба рибку —
Бачили ту рибку, поки не втекла,
Крапельок сестрички, лагідні сніжинки,
Що заснули взимку під вікном моїм...
- Нащо ж вам, малесеньким, знадобилась рибка?
- Здавна мрію маємо про гостинний дім.
Безпритульні сироти, летимо крізь присмерки.
Падаємо долу ми, вдарені о скло.
Вірші нам присвячують навіть люті критики,
Тільки не запрошують в хату, у тепло.
Відхилила квіти я, відчинила шибку:
«Здрастуй, любий дощику, ось моя долонь.
Годі ображатися! Та заходь вже швидко!
Я тобі дарую свій найкращий сон!»
поэтический перевод на русский:
Всю ночь дождинки мне в окно стучат,
одержимо жалуясь на свою судьбу:
рыбку золотую они найти хотят,
которую видели в прошлую зиму.
Капелек сестрички,хрупкие снежинки,
что уснули на Кавказе под моим окном...
- Да зачем вам рыбка милые дождинки?
- Мы мечтаем про гостеприимный дом.
Вечно беспризорные мы летим сквозь сумерки
и почти беззвучно падаем на пол.
Посвящают нам стихи даже злые критики,
всё равно никто не приглашает в дом.
Распахнула окна,убрала цветы я там,
предложила дождику тёплую ладонь:
- Не сердитесь милые,заходите к нам.
Приглашаю искренне в свой красивый сон!
