Чи досить слів?

Чи досить слів? Уже, напевне, досить,

Та що тут вдієш – іншого нема,

Вони мене іще по світу носять

І навіть ще й над світом підніма.

А в час коли гуляє місяць мідний

Та вітер піну хмар кудись жене,

Мені Ваш контур недосяжний видно

І, може, Ви ще бачите мене.