Чи досить слів?
Чи досить слів? Уже, напевне, досить,
Та що тут вдієш – іншого нема,
Вони мене іще по світу носять
І навіть ще й над світом підніма.
А в час коли гуляє місяць мідний
Та вітер піну хмар кудись жене,
Мені Ваш контур недосяжний видно
І, може, Ви ще бачите мене.
