Сонети

Я так давно не писала сонетів..

Мене проковтнув сіробуденний вир.

Давно не писала пісенних куплетів ,

Стою як і всі.. Невидкий пасажир.

 

Я вже не згадаю як музика грає,

Як ллється спокоєм той ніжний мотив.

Я гублю свій глузд..І я відчуваю,

Як гасне у серці блаженний порив!

 

Я стукаю в вікна , я гримаю в двері

Як хочете ви?Я не можу так жить!

Залишить лиш дати якісь на папері

А потім в землі як собака той гнить?!

 

Ні , це уділ рабів.

Це не доля моя.

Я – воля полів.

Вічність бою – це я.