D/S давным-давно

Горять вогні вечірнії

Горять і у серцях

Тріпочуть тихо,мирнії

В дівчат і в молодцях.

А кожним думки панують

Про те , що може буть

І знов їм души зламують

Та дум не повернуть.

 

Голівки кружать гордії

Гадки про очі рідні

Про постаті хоробрії

Про те, як вони гідні.

 

Сидить дівчина край стола

Сидить та поринає

У світ, яким жить не змогла

У світ , де щастя має

 

І все у тій уяві є

Чого їй так не досить

Заплющить оченя своє –

І в рай себе відносить.

 

Здається , поряд стоїть він ,

Веселий , кароокий

І не важливий часу плин

Настільки сон глибокий.

 

Десь так пройде чи рік , чи два

Немов у потайбіччі

Ось прокидатись вже пора

І ти відкриєш вічі.

 

Зустрінеш хлопця з своїх снів

В душі вогонь не тліє!..

«Я люблю його?» , кілька слів

« Ні , люблю тебе , мріє!».