Мамо, що ми є?..

Повертаюся додому, -

світ такий малий.

Повертаюся з безмежжя

нездійсненних мрій.

 

Незбагненними стежками

у гущавину зайшов,

вздовж та впоперек пройшов -

я там лише блукав роками...

 

Що мене іще чекає?

Мамо, що ми є?

Що знайдем, кого втрачаєм?

Серце ти моє...

 

Нескінченними шляхами

ти від себе не втічеш...

Залишився світ речей

і ти - в фіналі тої драми...

 

Вишні зацвітуть у квітні,

надихнуть собою світ.

Десь, у вишині блакитній -

дивоцвіт минулих літ...

 

Незворотньо, до нестями

поглинав безмежжя мрій...

Зупинися. Не дурій.

Себе того благаю саме...

10.04.2017