Жура

Вирує вік, розчавлює спокусу,

Але іще є влада у жури.

Ось тінь твоя і я об неї б’юся,

Немов об скелю жадібні вітри.

Міняються епохи та етюди

Отих епох змиває течія,

Транзитом скрізь життя проходять люди

І дехто з них несе твоє ім’я.

Твоє ім’я. Непереборна сила.

Магніт. Отрута. Рідкісне вино.

О, скільки вже мелодій народило

І скільки ще виношує воно!

Мелодії летять до небокраю,

Мов журавлі у вічне зазира.

Я їх ловлю. А там тебе немає.

Є тільки тиша, осінь та жура.